Додано: 10 жовтня 2014, 21:21
Рибалячи на Тернопільському ставі і р. Серет, не раз спостерігав картину: сидячи зачаївся над своїми поплавчанками рибалка, а у нього за спиною стоїть спінінгіст і біля вуха бідного власника "поплавка" свистить своїм воблером. З цього приводу особисто у мене напрошується логічне запитання: якої дистанції повинен дотримуватися спінінгіст (а він, як правило, приходить на водойму пізніше і в силу специфіки ловлі є мобільнішим), щоб ловці не заважали один одному. Те ж саме стосується і ультралайта, ловці з цією снастю відверто гребують неписаними рибальськими правилами - наближаються впритул, а на справедливі зауваження часто ображаються.
Так склалося, що обидві ловлі за своєю специфікою, здається, взаємно заперечують одна одну. Поплавчева ловля - це тихе рибальство. Знайшов рибу, активізував її з допомогою підгодівельної суміші - сидиш тихо, рибалиш. Зайві розмови, рухи і т.д і т.п. не те, що не вітаються, а просто шкідливі. Навпаки, спінінг - це вид рибальства оснований на русі штучної приманки, яка вібрує, коливається, врешті-решт шумить, створюючи у різних шарах водойми рибний рейвах. Зрозуміло, що на цей ажіотаж позитивно реагує хижак: це його стихія.
Чи може поплавчаник і спінінгіст ужитися на маленькому п'ятачку у 10 кв. м. Ні, ні і ні! Це - антогоністи. Скоріше у лісі вовк потоваришує із зайцем, а ніж цих дві особи знайдуть спільну мову. Потрібна дистанція і чим більша - тим краще. Моя думка: хоча б бідних 10м у межах Тернополя.
Спостерігаючи часто дискримінацію любителів поплавка, дивуюся яку страусову позицію проявляють свої поплавчаники - вони інертні і байдужі, не можуть хоча б два слова сказати на свій захист.
Особливо гостро постає проблема восени, коли у прозорій воді риба все чудово бачить. Чи не так, панове спінінгісти?